В історії літератури нерідкі випадки, коли письменниці славилися не лише своїми творами, а й активною соціальною позицією, драматичною історією кохання, складною жіночою долею. Однією з найвідоміших письменниць Гамбурга 19 століття є Іда Бой-Ед. Більше на сайті hamburgka.
Комфортне оточення
Іда Корнелія Ернестіна Ед народилася у місті Бергедорф у 1852 році. З 1951 року він став одним із семи районів Гамбурга. Іда росла у щасливій родині, яка її підтримувала. Сім’я була багатодітною. Окрім Іди, було ще 9 дітей. Батько дівчинки займався газетним бізнесом. Він підтримував творчі пориви доньки. Сам працював у журналістиці, був депутатом рейхстагу, володів газетою Eisenbahn-Zeitung. У 1865 році він переніс головний офіс газети у Любек.
Іда активно писала короткі оповідання та романи. Ще з підліткового віку вона вже подавала великі надії у світі літератури.
Але після заміжжя, у 17 років, з Карлом Йоганном Бой, творчість припинилася.
Чоловік був проти того, щоб вона займалася письменницькою справою та працювала. У 1878 році вона вирішила піти від чоловіка і подати на розлучення. На той момент вони мали четверо дітей. Бой був проти такого рішення дружини. Але вмовити її не вдалося. Та й погрози теж не вплинули. Забравши старшого сина, Іда поїхала з батьківського будинку чоловіка до Берліну. І почала працювати на фрілансі. Писала рецензії про театри.
Вона вже мала чималий досвід у письменницькій справі, хоча це не дало їй ні грошей, ні популярності. Але вона зважилася на переїзд до Берліна і письменницьку працю. У Берліні вона прожила два роки. Через юридичну бюрократію їй довелося повернутися і закінчити шлюборозлучний процес. Хоча це не вдалось. Чоловік не давав їй розлучення.
Затяжний успіх
Бой-Ед витрачала весь вільний час на дві речі – виховання дітей та написання книг. Вона постійно працювала, але успіх до неї прийшов лише після 30. Першою опублікованою книгою її авторства були новели про ганзейські середні класи. Загалом вона опублікувала близько 70 книг. Але робота з великими газетами та журналами змогла принести їй багато грошей.
Лейтмотивом її робіт були жінки. Вона цікавилася сильними жінками, письменницями, історичними особистостями. І любила зображати таких самих жінок. При цьому Бой-Ед порушувала важливі проблеми жіночих прав. Саме гострі та злободенні для того часу теми, дозволили їй заробляти на письменстві художніх творів та белетристики. Завдяки цьому вона змогла самостійно купити велику квартиру та займатися благодійністю.
Під час Першої світової війни всі її сини були залучені до воєнних дій. Її син Вальтер загинув у Франції, Карл був військово-морським аташе німецького посольства у Вашингтоні, а молодший Еміль був морським офіцером. Досвід від втрати дитини на війні вона спромоглася перенести у новий твір.
Банкрутство та бажана свобода
1883 року Іда Бой-Ед зустрілася з Міхаелем Конрадом. Але з чоловіком вона так і не змогла розлучитися. Через два роки помер її батько. Сімейна газета перейшла до рук одного з її братів. Сама Іда продовжила розвиватись як творча особистість. Її будинок став притулком для молодих письменників та яскравих особистостей.
Спадщина, яку вона отримала після смерті батька, стала частиною сімейного бізнесу її чоловіка. Коли він збанкрутував Іді довелося продати квартиру в Берліні та газету батька, щоб виплатити його борги. Чоловік помер у 1904 році, й тоді ж Іда змогла зітхнути на повні груди. Незважаючи на те, що вона народилася в тодішньому передмісті Гамбурга, її малою батьківщиною вважають Любек. У 1912 році влада міста подарувала їй велику квартиру за її заслуги у творчості.
Померла вона в 1928 році в Травемюнді. Її могила знаходиться на цвинтарі в Любеку. Того дня, 13 травня, у місті приспустили прапори. Її історія сповнена творчості та жіночого нещастя.