У Гамбурзі у XX столітті народилося та працювало дуже багато видатних діячів, науковців, істориків, архітекторів. Кожен з них своєю працею допомагав не тільки робити наукові відкриття, а й прославляти тим самим місто.
Одним з таких людей, а саме видатним психіатром Гамбургу є Ганс Генріх Вік. Його наукова діяльність як невролога та психіатра мала значний внесок у розвиток сучасної психіатрії. Саме він впровадив термін “транзиторний синдром” та детально вивчав порушення свідомості. Науковець змінив підхід до діагностики та лікування психічних розладів. Далі на hamburgka.
Освіта та шлях в професію
Ганс Генріх Вік народився у 1918 році у Гамбурзі. Він здобував медичну освіту вивчаючи медицину у Гамбурзі, Лейпцигу та Грайфсвальді з 1939 року. Після здобуття докторського ступеня у 1944 році протягом року працював у військових шпиталях. Після закінчення Другої світової війни з 1946 по 1950 рік він був асистентом Вернера Шейда у неврологічному відділенні лікарні загального профілю Гамбург-Гайдберг.
Пізніше він здобув психіатричну освіту у Курта Шнайдера у Гейдельберзі. Психіатр працював і в Університетській психіатричній клініці у 1951 році, де вивчав психологію та психопатологію спогадів. З 1953 року він трудився над здобуттям докторського ступеня на медичному факультеті Кельнського університету. Вчений захистив дисертацію з психології та патопсихології спогадів. Він став професором Кельнського університету у 1957 році. Також він здобув посаду доцента.
Варто зазначити, що у 1957-1958 роках Вік працював запрошеним професором у Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі. Під час свого річного перебування у США він досліджував функції кори головного мозку, здійснюючи експерименти на тваринах. У 1966 році науковець перейшов до Університету Фрідріха-Олександра в Ерланґені. Там він отримав посаду завідувача психіатричної лікарні, де працював до 1980 року.
Наукова діяльність
Головним напрямком роботи Ганса Генріха Віка були органічні психози. Саме він розробив концепцію “функціональних психозів”. Це був збірний термін, який позначав певні порушення свідомості, до яких він відніс “транзиторний синдром” (Durchgangssyndrom), помутніння і втрату свідомості, а також кому. Науковець вважав, що такі тимчасові порушення були здебільшого вимірними. У 1959 році він зі своїми співробітниками розробив тест на синдром для визначення ступенів тяжкості функціонального психозу. У клініці Віка випробували багато інших методів вимірювання і цим створили власну область досліджень психопатометрії.
Джерело: 200.uk-erlangen.de
Спеціаліст виступав за тісний зв’язок психіатрії з неврологією. Також він постійно виступав за поширення клінічної психіатрії та писав про це у своїх публікаціях. Він критично ставився до “антипсихіатричного руху” 1960-х та 1970-х років та закликав зберігати наукову психіатрію, яка йде поза політикою та іншими явищами.
Спадщина
Вік написав кілька впливових наукових праць. Серед них вирізняється “Підручник з психіатрії” (“Lehrbuch der Psychiatrie”), який опублікували у 1967 році. Також значне визнання серед медиків отримала його робота “Неврологія та психіатрія на практиці. Невідкладні стани — консультація”.
Крім роботи, керівництва та написання публікацій Вік входив у різні комітети. Він був членом Великої Ради з підвищення кваліфікації лікарів, свідком-експертом з питань медичного та фармацевтичного аудиту. Помер психіатр 2 січня 1980 року від легеневої емболії, яка була зумовленою тромбозом ноги.
Після смерті Віка в Ерланґені відкрили 2 окремі кафедри неврології та психіатрії. Його публікації та досліди у сучасності впливають на медичну практику та дослідження, які стосуються цієї сфери.