В історії є чимало постатей, діяльність яких не просто дивує, але й викликає вир різних емоцій. Однією з таких є Аннеліза Кольманн – німецька охоронниця концентраційних таборів. Сучасній людині складно усвідомити, якою особистістю потрібно було бути, щоби погодитися працювати у такому місці та в такий страшний час. З історії ми можемо розповісти сотні фактів про концтабори та чоловіків, які мали вплив практично в будь-якій сфері життя у двадцятому столітті. Значно рідше трапляються ситуації, коли за жорстокістю та такою професією стоїть жінка. Хто вона – Аннеліза Кольманн? Чим прославилась і яким чином її вибір вплинув на її долю? Про життя, діяльність та складну долю Аннелізи Кольманн ми розповімо у нашій статті на hamburgka.eu.
Що відомо про ранні роки життя Аннелізи?
Аннеліза Кольманн народилася 23 березня 1921 року в Гамбурзі. Ким були її батьки ми не знаємо, однак відомо, що батько був масоном. Так само мало відомо про юність та освіту Аннелізи. Її виховували у християнських традиціях, до 1938 року вона відвідувала приватну школу. Коли Аннелізі ще не було двадцяти років, вона вирішила вступити у Націонал-соціалістичну робітничу партію Німеччини, лідером якої був Адольф Гітлер. Що вплинуло на таке рішення дівчини невідомо, однак у 1940 році вона стала членкинею партії, після чого її життя кардинально змінилося.
Паралельно Аннеліза Кольманн працювала кондукторкою трамвая, однак цю діяльність вона ніколи не сприймала серйозно. До речі, відомо, що Аннеліза Кольманн була лесбійкою, однак це не завадило їй вийти заміж у 1943 році. Згодом Аннеліза Кольманн переїхала у Санкт-Георг (частину району Гамбург-Центр). Загалом Аннеліза Кольманн жила доволі спокійне та звичайне життя: вона ніколи не відрізнялась особливими політичними поглядами, не втручалась у конфлікти. Ці факти є доволі приголомшливими для людей, які знають Аннелізу як найжорстокішу жінку в історії.
Найжорстокіша жінка-гвардієць в історії
У листопаді 1944 року Аннеліза Кольманн вступила до свити СС – допоміжного жіночого персоналу військово-поліційної організації Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії. Практично відразу вона стала охоронницею концтабору Нойграбен, де наглядала за єврейськими в’язнями. Аннеліза Кольманн, на диво, відразу вписалась у нову роль. Цьому також сприяла її чоловіча зовнішність, через яку її називали “Бубі”. Після цього Аннеліза Кольманн кардинально змінилася. Якщо раніше ми говорили про те, що вона не відрізнялась від інших жінок, жила спокійне життя, то у концентраційному таборі вона мала зовсім іншу репутацію. Там її вважали найбільш жорстокою жінкою-охоронцем.
Практично в перші місяці роботи в концтаборі з непримітної дівчини стала надзвичайно жорстокою. Вона била та сексуально експлуатувала в’язнів. За найменші провини та навіть без причин Аннеліза могла побити жінок до стікання кров’ю. Її поведінка була безжальною. Складно уявити, чим керувалась Аннеліза, однак згодом вона повстане перед справедливим судом, про що ми розповімо далі у нашій статті.
Стосунки з ув’язненими
Відомо, що попри жорстоке ставлення до в’язнів концтабору, Аннеліза закохалась у дружину чеського ув’язненого Лотте Вінтер. Навіть тоді, коли в’язнів, де перебувала Вінтер, було переміщено в інший концтабір, Аннеліза приклала чимало зусиль для того, щоб відправитися туди разом з нею. Після того, коли комендант концтабору відмовив Аннелізі у переїзді в інше місце, вона вирішила шукати інший спосіб потрапити до Лотте Вінтер (про цю жінку відомо небагато: ми знаємо, що вона пережила концтабір Берген-Бельзен та померла у 2010 році). До речі, багато очевидців, які згодом будуть свідчити на суді проти Кольманн, стверджували, що Аннеліза не однаково ставилась до всіх ув’язнених. Бували випадки, коли вона виявляла співчуття та жалість до молодих. Натомість проявляла особливу жорстокість до старших чоловіків та жінок.
Аннеліза Кольманн була змушена повернутися до Гамбурга. Там вона сподівалась, що після завершення війни їй все ж таки вдасться зустрітися з Лотте. Однак усвідомлення того, що жінка перебуває в концтаборі, не дозволило Аннелізі припинити шукати методи, щоби потрапити до неї. Тоді вона вирішила повернутися до концтабору, але вже не як охоронець, а як засуджена.
Аннеліза Кольманн таємно проникла у концтабір Бейген-Бельзен у квітні 1945 року. З Гамбурга вона понад десять годин їхала на велосипеді до концтабору. Щоби залишатися непомітною, вона навіть переодягнулась в одяг ув’язнених. Таким чином їй все ж таки вдалося потрапити в одну камеру до Лотте Вінтер. Однак всі наступні події змінять її життя ще більш кардинально, ніж ми можемо з вами уявити.
Суд над Аннелізою Кольманн
Рівно через тиждень, як Аннеліза Кольманн таємно потрапила до концтабору, його було передано британській армії. Вона до останнього сподівалася, що їй вдасться втекти до Праги разом з Лотте Вінтер. Таким чином вона надіялась на те, що уникне покарання зі збоку своїх колег-нацистів.
Після того, як Британська армія звільна концтабір Берген-Бельзен 15 квітня 1945 року, Аннеліза ще декілька днів залишалась серед ув’язнених. Однак 17 квітня її виявили та здали самі ж в’язні після того, як зрозуміли, що найжорстокіша жінка-охоронець перебуває серед них.
Аннелізу Кольманн, як і інших охоронців концтабору, засудили до такої ж роботи, до якої вони примушували своїх жертв. Вони викопували братські могили для тисячі загиблих у таборі. Цей момент назавжди зафіксовано на фотографії Джорджа Роджера, яку він зробив для американського журналу “Життя”. На ній Аннеліза Кольманн разом з іншими охоронцями вивантажувала трупи жертв з вантажівки.
Згодом Аннелізу було переведено до в’язниці міста Целле, де вона перебувала під вартою до суду. Перший допит Кольманн відбувся 9 червня 1945 року. Всі звинувачення у свою сторону вона відхилила, зізналась лише у сексуальних стосунках з жінками. Через рік у травні відбувся другий судовий процес проти Аннелізи Кольманн щодо воєнних злочинів. Там її звинуватили у надмірно жорстокому поводженні з в’язнями. Аннеліза заперечувала будь-які звинувачення, стверджуючи, що навпаки допомагала в’язням, що вони любили її. Кольманн благала про помилування, а на її захист виступила матір, яка стверджувала, що Аннеліза ненавиділа свою роботу і все робила під примусом колег-чоловіків. Однак згодом правда все ж перемогла. Після неодноразових свідчень очевидців усіх подій, а саме колишніх ув’язнених концтабору, Кольманн було засуджено до двох років ув’язнення. Чи є справедливим такий легкий вирок? Звісно, що ні. Однак доля Аннелізи буде неприхильною до неї в наступні роки життя.
Життя після ув’язнення
Після того, як термін ув’язнення Аннелізи Кольманн підійшов до кінця, вона переїхала до рідного Гамбурга. За багатьма свідченнями, декілька років вона працювала повією, однак згодом стала водієм вантажівки. У 1965 році вона переїхала до Західного Берліна, де почала працювати кухарем у лікарні. Про її сімейний стан та життя в Берліні практично нічого невідомо. Також немає жодних записів на яких Аннеліза зізналась у всіх своїх злочинах. Аннеліза Кольманн померла 17 вересня 1977 року. Після її смерті весь світ заговорив про найжорстокішу жінку одного з нацистських концтаборів у 2013 році, коли на світ вийшла п’єса Йонатана Кальдерона “Під шкірою”, де головна героїня була прототипом Аннелізи Кольманн.