Історія будинків розпусти у Гамбурзі

Гамбург — це портове місто з цікавою історією, яке відоме не лише як центр економіки, а і як осередок нічного життя. Найзнаменитішими районами мегаполіса вважаються Репербан і Санкт-Паулі, де вирує нічне життя у клубах і будинках розпусти.

Переважно у цих районах, які є частиною культурної та соціальної історії міста, зосереджені борделі. Також привабливим для туристів є квартал червоних ліхтарів, адже його історія розповідає про складний шлях проституції — від таємних зустрічей до легалізації. Далі на hamburgka.

Історичними стежками

Проституція у Гамбурзі має давнє коріння. Вона згадується ще в міському статуті 1292 року. У Середньовіччі секс-праця зосереджувалася у портових районах, де моряки шукали розваг після довгих подорожей. У 1428 році у місті було 8 офіційних жіночих притулків, де жінки працювали повіями. Вони збиралися разом з барабанами й прапорами, щоб для них призначили певний провулок. У XVI столітті керівництво міста намагалося регулювати проституцію, створюючи спеціальні будинки, які контролювала держава. У таких закладах часто експлуатували жінок.

У 1790-х роках у районі Санкт-Паулі існував провулок, де розташовувалося багато борделів. На таких об’єктах повії повинні були носити спеціальний одяг, а за дрібні правопорушення їх жорстоко карали у спеціальних установах у Бінненальстері. Клієнтура будинків розпусти постійно зростала й за ними наглядала поліція. Район Репербан перетворився на справжній центр розваг, де борделі були поруч з кабаре та пивними. У 1725 році у Гамбурзі видали наказ, який передбачав покарання для повій, уперше впійманих, зачинити їх у старій вежі на 8-14 днів з водою та хлібом. У разі повторного порушення, додатково їх приковували ланцюгами до ганебного стовпа на кінному ринку Гамбурга і змушували годину стояти там з табличкою з ім’ям. Потім їх виселяли з міста на 10 років.

Під час окупації Гамбурга французькими військами, будинки розпусти з’являлися навколо Davidstraße. Варто зазначити, що французькі солдати страждали венеричними хворобами й спеціальний лікар почав обстежувати повій. У 1833 році тодішній Гамбург-Берг став офіційним передмістям Санкт-Паулі. У той час у місті вже було 113 публічних будинків з 569 працівниць, що призвело у 1834 році до прийняття постанови з регуляційними положеннями щодо обмежень повій. Їх розділили на три класи, за якими визначали суми зборів, які вони повинні були оплатити місту. З того часу повії підпорядковувалися правилам, які діяли у Гамбурзі. Наприклад, їм заборонялося перебувати на вулиці протягом дня. З 1880 року місто активізувало зусилля, щоб контролювати представниць цієї професії. З того часу певний період за міськими будинками розпусти наглядала поліція.

Золотий час Репербан і легалізація

На початку XX століття Репербан став “гріховною милею” Гамбурга. У 1920-х роках квартал приваблював артистів, туристів, а борделі, як-от “Zum Silbersack”, стали легендарними, хоча проституція була напівлегальною. В той самий час соціал-демократи починають боротися за ліквідацію публічних будинків розпусти, але важке життя штовхало жінок до такої роботи. У 1922 році Сенат прийняв рішення поетапного закриття публічних будинків Гамбурга. Через 5 років набрав чинності закон, який регулював проституцію у країні.

З приходом до влади націонал-соціалістів Гітлер називав проституцію “ганьбою людства”. У 1933 році повій розміщували у бараках вулиць Winkel і Mauerstraße, Kalkhof, Grützmachergang і Herbertstraße в районі Санкт-Паулі. У Гамбурзі з’явилися контрольні книги для повій, яким заборонили перебувати в окремих місцях. Поліція могла втручатися у їхнє житло, їх переслідували й карали.

У повоєнний період, а точніше після 1948 року, відкрився “Hotel Luxor” на Große Freiheit. Це найстаріший гамбурзький бордель, який функціонував до 2008 року. У 1964 році створили офіційне “Eros‑Center” для 150 робітниць з контрольованою інфраструктурою. Гангстерські організації у 1970-1980-х роках, такі як “GMBH”, “Nutella‑Bande” та Marek‑Bande контролювали борделі Репербана та Санкт-Паулі, втягуючи жінок у злочинність. Варто зазначити, що епідемія СНІДу у 1980-х роках спричинила закриття більшості борделів.

Сучасний стан будинків розпусти

У сучасній Німеччині, зокрема у Гамбурзі, з проституцією все вирішено. У 2002 році країна її легалізувала, а це змінило статус борделів Гамбурга. За законом секс-працівниці повинні реєструватися, проходити медичні огляди, сплачувати податки, що підвищило їх соціальний захист. Найвідоміший бордель на Herbertstraße, закрита вуличка з вітринами, став символом легалізації. Ця вулиця працює з XIX століття і доступна тільки для чоловіків від 18 років. Також легалізація дозволила відкрити сучасні борделі, зокрема “Paradise”, який пропонує комфортні умови та сучасний туристичний маркетинг. Такі заклади виступають за безпеку та якість роботи.

Отже, у сучасному житті міста Гамбург понад 90 міських будинків розпусти. У спеціальних районах міста — Herbertstraße, квартири на Санкт-Паулі та спеціалізованих готельних закладах зосереджені 2400-2500 жінок. Близько 60% у професії працюють іноземні жінки, переважно з південно-східної Європи. У 2020 році через епідемію COVID-19 борделі закривали, але поступово бізнес відновився під суворими гігієнічними нормами.

Історія будинків розпусти Гамбурга відображає соціальні, економічні та культурні зміни мегаполіса. Борделі адаптуються до викликів та залишаються привабливою туристичною локацією.